Прррривіт!

Я Руді… І сьогодні я розповім вам свою історію. Колись я жила на вулиці. Там було непереливки… але ж багато хто так живе. Спочатку я справлялась з усім, але потім щось трапилось і я ставала все слабша… не могла знайти собі їжу… А в якийсь момент вже не могла і встати. Аж раптом побачила Янгола! Мурррр…уявляєте?

Мене забрали з вулиці у велику лікарню, щоб поставити на лапки. Але лікар повідомив сумну новину… що моє інфіковане око не можна вилікувати… Тож тепер я одноока киця. Спочатку я розгубилася... не знала, як себе поводити… і чи не буду я відлякувати людей…?

Але всі навколо були такііііі добрі до мене і зовсім-зовсім не звертали уваги на відсутність ока… Тоді і я перестала звертати на це увагу! Я чесно-чесно нічим не відрізняюсь від інших котиків, повірте!

Я обожнюю людей, муррррркотіти їм на вушко, лежачи на них. Дуже люблю гратися, а потім доооовго спати. А ще поїсти — це я люблю найбільше!

Люди кажуть, це тому що я довго недоїдала. А я кажу — їсти треба, бо гарної кішки має бути багато!

Я дуже мрію про людину, якій буду муркотіти, влаштовувати тигидики та просто любити її, а вона — мене. І захоплюватися мною 😌

Скажи, що саме ти — ця людина!